Ендопротезування кульшового суглоба допоможе Вам позбутися болю і повернутися до повноцінного життя. За останні 20 років завдяки впровадженню в практику нових матеріалів та методик значно покращилися результати операцій з ендопротезування.

Ендопротезування кульшового суглоба стає дедалі більш поширеним, оскільки населення світі старіє. На даний момент операція із заміни кульшового суглоба є найбільш часто виконуваною у світі.

Ендопротезування кульшового суглоба – це тотальна або вибіркова заміна частин суглоба, що прямо контактують один з одним у процесі рухів.

Тотальне ендопротезування кульшового суглоба – це повна заміна головки і шийки стегна і вертлужної западини на штучні.

Анатомія кульшового суглобу

Кульшовий суглоб за будовою кулястий, тому рухи в ньому можливі в багатьох площинах. Суглоб утворений вертлужною западиною, утворюючи ніби глибоку чашу і головкою стегнової кістки, яка має форму кулі.

Головка стегнової кістки з’єднана з основною її частиною (діафізом) за допомогою короткої ділянки кістки званим шийка стегнової кістки. Сильні та товсті м’язи та сухожилля оточують суглоб.

Поверхні вертлужної западини та головки стегнової кістки покриті суглобовим хрящем. Товщина суглобового хряща близько пів сантиметра у великих суглобах. Суглобовий хрящ — жорсткий і гладкий матеріал, що покриває кістки в ділянці суглоба. Суглобовий хрящ дозволяє покритим ним кісткам плавно ковзати один відносного друга, не пошкоджуючись. За кольором суглобовий хрящ білий та блискучий.

Суглоб оточений щільною водонепроникною капсулою, всередині якої виробляється спеціальна рідина, яка змащує поверхні, що зчленовуються. Кістки у суглобі утримують між собою щільні зв’язки та м’язи. Конструкція кульшового суглоба забезпечує надзвичайно високу рухливість при збереженні задовільної стабільності.

Потужні м’язи навколо суглоба дозволяють нам тривалий час пересуватися у вертикальному положенні, а також при необхідності прискорюватися при бігу та стрибках. Також навколо суглоба проходять важливі нерви та кровоносні судини.

Коли може знадобитися ендопротезування?

Основними показаннями до ендопротезування кульшового суглоба є артроз кульшового суглоба (коксартроз), перелом шийки стегнової кістки, асептичний некроз головки стегнової кістки.

При артрозі відбуваються дегенеративні зміни у суглобовому хрящі, що зрештою призводить до зносу хряща. Навколо суглоба утворюються кісткові розростання (остеофіти).

У зв’язку зі зносом хряща, зменшенням його товщини, значним зниженням гладкості, а також зміною форми суглобових поверхонь, тертя в суглобі збільшується, що призводить до болю і прогресуючого порушення рухів у суглобі.

Асептичний некроз головки стегнової кістки є ще однією причиною руйнування кульшового суглоба. При цьому захворюванні головка стегнової кістки втрачає кровопостачання та фактично руйнується. Форма головки стегнової кістки змінюється, кісткова тканина, що становить головку, резорбується.

Суглобові поверхні вертлужної западини та головки стегнової кістки перестають відповідати один одному за формою, з’являється біль та порушення рухів у суглобі. Причинами захворювання можуть бути перенесені раніше вивихи стегна, травми при народженні, тривале лікування кортикостероїдами, а також деякі інфекції.

Основна мета заміни суглоба при будь-яких дегенеративних захворюваннях на штучний – це зменшення болю і повернення рухів. Для цього пошкоджені поверхні замінюються штучними, внаслідок чого повертається плавність та безболісність рухів у суглобі.

Перелом шийки стегнової кістки також є показанням до операції із заміни суглоба.

При переломах шийки стегнової кістки порушується кровопостачання головки, через що відбувається її поступове руйнування.

Зрощення перелому в цих умовах неможливе, операція є єдиним способом активізувати пацієнта та повернути його до повсякденної активності.

Підготовка до ендопротезування кульшового суглобу

Рішення про операцію приймає лікар разом із пацієнтом. Після з’ясування анамнезу захворювання, лікар виконує ретельний клінічний огляд, щоб виміряти поточний обсяг рухів, рівень больового синдрому, функціональні можливості пацієнта. Під час огляду пацієнта лікар-хірург вивчає рентгенограми, а також дані КТ та МРТ досліджень.

Також буде потрібно ретельне та повне медичне обстеження перед операцією. Це робиться для того, щоб під час операції максимально знизити ризик розвитку ускладнень. Якщо передбачається тривала операція або рівень гемоглобіну пацієнта нижче нормальних значень, після або під час операції може знадобитися переливання крові. Обов’язково призначається профілактика тромбоемболічних ускладнень.

Види ендопротезів

Існує кілька основних типів ендопротезів – безцементні та цементні.

Цементні ендопротези утримуються у кістки за допомогою спеціального цементу, який фіксує метал до кістки. Поверхня безцементних протезів виконана таким чином, що кісткова тканина з часом вростає в неї, за рахунок чого протез утримується в кістці. Для того, щоб ендопротез приріс, кістка обробляється спеціальними інструментами.

Обидва види фіксації ендопротезів широко застосовують у медичній практиці. Також у деяких випадках може використовуватися комбінація, коли, наприклад, вертлужний компонент (чашка) фіксується за допомогою цементу, а стегновий компонент (ніжка) безцементно. Рішення про те, використовувати цементний або безцементний ендопротез приймає хірург, ґрунтуючись на віці, способі життя пацієнта та якості його кісток.

Ендопротез складається з двох основних частин:

1. Вертлужний компонент (чашка) замінює суглобову поверхню вертлужної западини. Оболонка вертлужного компонента виготовлена з металу, всередину якого вміщено пластиковий або керамічний вкладиш, який безпосередньо стикається з стегновим компонентом.
2. Стегновий компонент замінює головку та шийку стегнової кістки, зазвичай виготовлений з металу повністю. У деяких конструкціях ендопротезу головка може бути виготовлена з кераміки.

Ендопротезування може бути тотальним, коли замінюється обидва компоненти, і однополюсним. При однополюсному ендопротезуванні (геміартропластика) змінюється тільки стегновий компонент.

Геміартропластика зазвичай виконується при переломах шийки стегнової кістки у літніх та ослаблених пацієнтів.

При цьому виді ендопротезування допускається найбільш рання вертикалізація пацієнта, вже наступного дня. Тим самим значно зменшується ризик тромбоемболічних та гіпостатичних ускладнень у літніх ослаблених пацієнтів із переломами шийки стегнової кістки.

Важливим є більш короткий час операції при геміартропластики порівняно з тотальним ендопротезуванням, що також знижує ризики під час анестезії та втрати крові під час операції. В даний час в нашій клініці використовуються сучасні біполярні цементні ендопротези кульшового суглоба. Біполярний ендопротез — це сучасний різновид однополюсного протеза, в якому подвійна головка.

Подібний дизайн ендопротезу підвищує термін служби протезу, збільшує його стабільність та амплітуду рухів.

Детальніше про операцію з ендопротезування кульшового суглобу

• Хірург виконує доступ до кульшового суглоба, розріз шкіри виконується у верхній третині стегна. Після того як кульшовий суглоб оголений, хірурги вивихають зношену головку стегнової кістки з вертлужної западини.
• Потім проводиться резекція пошкодженої головки та шийки стегнової кістки спеціальною електричною пилкою.
• Далі за допомогою спеціальних фрез обробляється вертлужна западина. Під час обробки повністю видаляється зношений хрящ і формується напівсфера, в яку буде імплантовано вертлюжний компонент.
• Після формування вертлужної западини хірург заповнює западину кістковим цементом і встановлює відповідний за розміром вертлужний компонент. На цьому етапі важлива правильна просторова орієнтація вертлюжного компонента під правильним кутом. Це впливає на термін служби ендопротезу та ймовірність розвитку ускладнень у післяопераційному періоді.
• Після застигання цементу та фіксації вертлужного компонента, хірург приступає до стегнової кістки. На даному етапі проводиться розробка кісткового каналу стегнового каналу спеціальними рашпілями до необхідного розміру.
• Далі в підготовлений канал в стегнової кістки міститься цемент і встановлюється стегновий компонент.
• Підбирається головка необхідного розміру і стегновий компонент вправляється у вертлюжний.
• Після цього хірург перевіряє стабільність стегна та обсяг рухів.

Як тільки хірург переконався, що все встановлено належним чином, рана пошарово ушивається. Встановлюються дренажі на добу. Пацієнт вирушає до спеціальної палати у післяопераційному відділенні.

З першої доби починається реабілітація пацієнта.

Як проходитиме післяопераційний (реабілітаційний) період?

Терміни реабілітації залежать передусім від типу фіксації компонентів ендопротезу. При цементній фіксації повне навантаження можливе практично відразу після оперативного лікування.

Якщо застосовувався безцементний спосіб фіксації, рекомендується обмежити навантаження на оперовану кінцівку протягом 8-12 тижнів з моменту операції, ходити в цей час потрібно за допомогою милиць, з метою вростання кісткової тканини в поверхню компонентів ендопротезу, потім можна переходити до повного навантаження.

Основним ризиком після тотального ендопротезування є вивихання головки стегнового компонента ендопротезу. Тому поєднання згинання та відведення стегна протипоказане протягом 6 місяців після операції (термін відновлення капсули кульшового суглоба, що розсікається в ході оперативного лікування), сидіти на низьких диванах і кушетках, уникати глибоких нахилів через стегно до підлоги. Слід уникати перехрещення прооперованої нижньої кінцівки зі здоровою, перебування у положенні нога на ногу. Водіння автомобіля можливе через 6 тижнів з моменту операції.

Відновлення працездатності можливе через 6 тижнів (у разі якщо праця не пов’язана з підвищеним фізичним навантаженням та тривалим перебуванням у положенні стоячи), 12 тижнів для пацієнтів, чия праця пов’язана з фізичними навантаженнями.